 |
TWÓRCY LUDOWI
 Світлана ГРИБАН, народилася 23 листопада 1963 р., за освітою – архітектор.
В серпні 1993 р., з сім’єю переїхала у м. Глухів, Сумської області. З 1993 по 1996 рр. працювала в Будинку дитячої творчості керівником гуртка образотворчого мистецтва. З 1996 по 2003 р. викладала в Глухівській школі мистецтв. З 1996 р. почала виготовляти декоративні ляльки з домотканого полотна, збирати колекцію вишивок Сіверського регіону, мотиви яких використовує в своїх виробах. За цей період зробила біля 80 ляльок.
1999 р. відбулася перша персональна виставка в м. Глухові у художньому музеї. В 2001 р. приймала участь в творчому звіті майстрів мистецтв у Києві. В грудні 2001 р. зайняла перше місце у номінації образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво обласного фестивалю-конкурсу сімейної художньої творчості «Єдина родина». В січні 2002 р. відбулася персональна виставка у Глухові. В 2003 р. виставка в мистецькому центрі «Собор» у Сумах. З 2001 р. приймає постійну участь в виставках Київського музею архітектури та побуту с. Пирогів, а з 2006 р. – в фестивалі «Країна мрій» у Києві.
2006–2008 рр. ляльки приймають участь у виставці «Українська традиційна іграшка та лялька» Національного музею Тараса Шевченка. 2007 р. – виставка на міжнародній конференції «Живі голоси Євразії: саміт жінок та дівчат лідерів». 2007 р. – персональна виставка в музеї П. Тичини.
2008 р. нагороджена почесною відзнакою «За досягнення в розвитку культури і мистецтва». З 2008 р. організувала гурток писанкарства при Духовно-просвітницькому центрі монастиря Глинської пустині.
Публікації про автора та ляльки надруковані в журналах та книзі: „L’Officiel” (№ 13, 2003), «Буржуа» (№ 19, 2006), «Ева» (№ 11, 2006), „One” (№ 10, 2006), книга О. Найдена «Українська народна лялька» (2007). Багато ляльок знаходиться в приватних колекціях України, Росії, Франції, Канади, Німеччини, Польщі, Італії, а також в Сумському та Київському музеї ім. І. Гончара.
Іван КОВАЛЕНАС, народився 29.10.1963 р. на Рівненщині. Художньою обробкою дерева почав займатися з 1980 р. Особливо його захопила художня різьба у дереві. Перші творчі кроки робив самотужки, освоюючи навики різьбяра, поступово закохуючись в дерево все більше і більше. Після закінчення навчання у Харківському державному художньому училищі (1990), де отримав професійну освіту, почав плідно працювати в різних напрямках декоративно-прикладного мистецтва: рельєфне різьблення,  декоративно-ужиткові вироби, мала пластика, скульптура. Образи та сюжети до своїх робіт автор черпає з усної народної творчості, творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки та історичного минулого України. За цей час було створено більше ста різнопланових авторських робіт. Майстер вивчає та досліджує проблеми та історію різьблення на Рівненщині.
З 1984 р. постійний учасник виставок та вернісажів декоративно-ужиткового мистецтва, м. ін., в Музеї народної архітектури та побуту м. Києва, Українському Центрі народного мистецтва при музеї І. Гончара у Києві, під час міжнародного етнофестивалю «Країна мрій» (2004–2008). Прийняв участь у 1-му Всеукраїнському симпозіумі народної дерев’яної скульптури «Велес – 2005», що проходив у Музеї народної архітектури та побуту Національної академії наук України (м. Київ, с. Пирогів, 18–31 серпня 2005).
Майстер нагороджений дипломами, грамотами та подяками за значний особистий внесок у розвиток українського народного декоративного мистецтва, за збереження традицій народного мистецтва та за високий художньо-естетичний рівень виробів декоративно-прикладного мистецтва і високий професіоналізм.
 Іван ПАНКОВ, нар. 27.01.1972 р. на Волині у місті Луцьку. Одружений, батько двох дітей. Найбільш несерйозний гончар кінця другого, початку третього тисячоліття.
Гончарством почав займатися з 1993 р. У літній час сезонно працює в Музеї народної архітектури та побуту НАН України, а взимку перебуває в Луцьку. Член творчої спілки «Дайте спокій». Бере участь, з гончарним колом, в усіляких міжнародних та звичайних виставках, ярмарках, з’їздах гончарів та президентів, фестивалях. Учасник виставки «Творчий світ України» у Києві, «Під знаком сонця» у Луцьку, найбільшої туристичної виставки Східної Європи «Holiday World 2005» у Празі, XII міжнародного з’їзду гончарів «Ужендув – 2005» у Польщі, Міжнародного спеціалізованого ярмарку «Кераміка – 2005» у Слов’янську. Постійний учасник ярмарків у Державному музеї народної архітектури та побуту України м. Київ (Пирогів), Етнографічних фестивалів «Країна мрій» (Київ 2004–2008)та багато інших.
На даний час, в очікуванні весни, радіє життю, намагається знімати дилетантський фільм про гончарство, допомагає створити гончарну майстерню для реабілітації дітей інвалідів.
Половина історії побудована на глиняних черепках внаслідок їх незнищенності. А якби зараз, не дай Бог, щось сталося, Помпея наприклад. Нащадки наші, досліджуючи те, що ми за собою лишили, виявили б гори використаного одноразового пластикового сміття (ножі, виделки, ложки, миски, склянки, бокали та різноманітні ємності). Якщо раніше були Золота доба, Кам’яна, Бронзова, Залізна, то наш час можна назвати пластиковою добою. Отже, вдаримо гончарством по добі одноразового пластикового посуду!
 Ольга ОТНЯКІНА-БЕРДНИК членкиня Національної Спілки майстрів народного мистецтва, – вже протягом 20 років плідно працює в кераміці, створюючи дитячу іграшку-свистунець. Але її роботи – це не просто фантастичні, винахідливі, майстерно вироблені і розписані керамічні свистунці. Це – оживлена казка, образовтілений міф, загадка...
Майстриня народилася і виросла в самому центрі України, на Черкащині, в містечку Кам’янка. А творча її біографія почалася, коли вона, бібліотекар за освітою, побачила роботи Марії Приймаченко і була зачудована її фантастичною звіриною. І в перших її роботах звірі геніальної художниці набули об‘ємності.
Одного разу, потрапивши під магічний вплив образів Приймаченко, майстриня не поспішила звільнятися від нього, але створила вже власний світ, де авторське бачення глибинної пам‘яті українського фольклору переплітається з особистою міфотворчістю.
Так виник цикл «Стародавні загадки», де кожна фігурка є одночасно і втіленням загадки, і образом відгадки. «Пташині весілля», «Іменини в кажанів», «Коти на полюванні», «Від Яйця-Райця», «Леви наших лісів», «Охоронці озер...» та інші серії фантастично розписаних керамічних іграшок несуть глядачеві, і дорослому, і маленькому, великий інформаційний, духовний і енергетичний заряд. Вони легко і невимушено повертають глядача до витоків нашої культури.
 У творчому доробку майстрині – ряд персональних виставок, участь у багатьох всеукраїнських та місцевих виставках сучасного народного мистецтва. Вона – учасниця багатьох телепрограм, ярмарок, симпозіумів, де із задоволенням проводить майстер-класи. Її свистунці нині розходяться не тільки по всій Україні, але й далеко за кордоном...
|
|
|
