19. Фестиваль української культури

polski українська

19. Фестиваль української культури

10-13 липня 2008
Врочисте відкриття:
12 липня, година 13:00
Лісова опера у Сопоті

«КАРПАТИ БЕЗ КОРДОНІВ»

На виставці фотографій Богдана Тхіра представлені дерев'яні греко-католицькі церкви, значна частина яких до ІІ Світової війни знаходилася на території Галичини.

Після поділів Польщі, разом з переходом західноукраїнських земель у кордони Австро-Угорської держави, греко-католицькі ієрархи отримали всебічну підтримку і охорону Габсбурзької монархії. У той період, про що свідчать дати, помітна активна діяльність при будуванні нових церков і капітальних ремонтах старих.

Після закінчення ІІ Світової війни Греко-католицька церква разом з усім своїм майном була поділена між Польщею, Словаччиною і Радянською Україною та насильно ліквідована діючим тоді режимом. Разом з Церквою був поділений і народ. Однак про його єдність і минуле, що виросло зі спільного кореня, свідчать святині, залишені після переселення – часто зруйновані, спалені, пристосовані під склади чи просто залишені без догляду.

Виставка показує дерев’яні церкви Південно-східної Польщі, Північної Словаччини, а також Західної Угорщини. Переглядаючи зібрані тут фотографії можна відчути глибоку релігійність народу, його вишукану естетику, яка давала можливість творити такі чудові святині. Церкви походять із різних періодів. Маємо святині з ХVІІ ст. (напр. Хотинець, Корчмин – Польща), з ХVІІІ ст. (Чертіж, Віслок-Великий – Польща, Гунковці, Корейовці – Словаччина, а також збудовані в останні роки (Зарваниця, Крехів, Манявський Скит – Україна). Представленими на виставці церквами користуються тепер вірні трьох віросповідань. Частина з них стоять порожніми, позбавленими інтер’єру (Улюч, Великі Очі, Лукавець – Польща).

Відкриття фотовиставки
«Карпати без кордонів»
10 липня, четвер, год. 15.00

Конкатедральний собор УГКЦ св. Варфоломея і Покрова Пресвятої Богородиці, Gdańsk, Zaułek św. Bartłomieja 1

ПРЕЗЕНТАЦІЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО КІНО

Презентація сучасного українського кін
10 липня, четвер, год. 18.30

місце: Кіно «Жак», Gdańsk, ul. Grunwaldzka 195/197

БОГДАН-ЗІНОВІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Виробництво Україна 2002 – 2008, режисер Микола Мащенко, автор сценарію Микола Мащенко, Андрій Яремчук, зйомки Сергій Борденюк, музика Михайло Чембержі, виступають Володимир Абазопуло, Віктор Кручина, Сергій Джигура, Лілія Кузнецова, Олена Стогній.

Фільм розказує про битву під Збаражем, одну із найтрагічніших подій визвольної війни українського народу проти панування шляхетської Речі Посполитої (1648 – 1657). Це спроба подолати стереотипи і представити новий погляд на козацьке повстання середини ХVІІ ст.

Козацьке військо з Богданом Хмельницьким на чолі щільно оточило містечко Збараж. Польська шляхта на чолі з затятим ворогом України Яремою Вишневецьким опинилася в пастці: закінчилися запаси, почався голод і хвороби. Ярема посилав до польського короля багато гінців з просьбами про військову допомогу, але жоден з них не був у змозі пройти через козацьку облогу. Здавалося, що незабаром запорозькі козаки будуть святкувати остаточну перемогу, коли сталося щось несподіване. Кримський хан зрадив Хмельницького і посеред затятого бою орда покинула поле боротьби. Богдан Хмельницький став перед важким вибором – заплатити високу ціну за перемогу над Польщею і скупати Україну у крові, чи погодитися на принизливі і винятково не корисні записи мирною умови. Величезні військові втрати, зрада найближчих союзників, особиста родинна трагедія – це тільки частина проблем, які тоді хвилювали великого гетьмана України.

Микола МАЩЕНКО (1929), український режисер, сценарист, письменник. У 1953 році закінчив Харківський театральний інститут (майстерня І. Мар’яненка). З 1957 року працював у Київській кіностудії художніх фільмів ім.. О. Довженка, в роках 1989–2004 був його генеральним директором. Вибрана фільмографія: «Радість моя» (1962), «Всюди є небо» (1965), «Комісари» (1970), «Зона» (1988), «Кобзар» (1993), «Вінчання зі смертю» (1994).

ВЛАДИКА АНДРЕЙ
виробництво: Україна 2008; жанр: біографічний; режисер: Олесь Янчук; виступають: Сергій Романюк

Фільм є біографічною оповістю про життя визначного митрополита Греко-католицької церкви, Андрея Шептицького. Творцям вдалося представити постать героя (для багатьох дискусійного з приводу привітального листа для німецький військ, з часів ІІ світової війни, для інших святого), як людину знамениту, здатну посвятити своє життя, який записався в історію України.

Олесь ЯНЧУК (1956), український режисер, продюсер, актор. У 1984 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, працював асистентом режисера Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Автор історичних фільмів, із помітним національно-патріотичним наголосом. Його твори розказують про постаті та події, що за радянських часів були темами табу: «Голод-33» (1991), «Атентат. Осіннє вбивство у Мюнхені» (1995) – про вбивство Степана Бандери, «Нескорений» (2000) – про головного генерала УПА, Романа Шухевича, «Залізна сотня» (2004) – про боротьбу вояків УПА на польсько-українському кордоні в роках 1944-1947.

СЕМІНАР «ДИСИДЕНТИ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ У ТОТАЛІТАРНІ ЧАСИ, ПОРТРЕТ ПО РОКАХ. ПОЛЬЩА, УКРАЇНА, НІМЕЧЧИНА»

Семінар «Дисиденти та інтелектуали у тоталітарні часи, портрет по роках. Польща, Україна, Німеччина» в 70-ті роковини до народження Василя Стуса
11 липня, п’ятниця, год. 14.30

місце: Надбалтійський центр культури, Gdańsk, Ratusz Staromiejski, ul. Korzenna 33/35

Семінар організовує Об’єднання українців у Польщі при співпраці редакції «Політичного Перегляду» та редакції польсько-німецького «Діалогу». Семінар присвячений пам’яті Василя Стуса.

Президент України проголосив 2008 рік Роком Василя Стуса, у зв’язку з 70-тою річницею від дня народження українського поета та дисидента, що помер у таборі. Організатори семінару хочуть приєднатися до українських заходів мета яких – пригадати цю надзвичай важливу для історії сучасної України людину та її значення у дисидентському русі. Організатори семінару переконані, що пропонована тема – особливо важлива та актуальна у суспільно-політичних реаліях Польщі, України та Німеччини. В період останніх кільканадцяти років мала місце суттєва зміна у бачені ролі та позицій інтелектуалів та колишніх дисидентів у пост-комуністичних країнах Центрально-Східної Європи. Спроба їх переосмислення стається важливою в момент нових викликів та суспільно-політичних реалій.

Під час дискусії пропонуватиметься дискусія над наступними аспектами:

шляхи та досвід дисидентів у Польщі, Україні, Німеччині

моральність – політика – дисидентський рух у часи комунізму та зараз

пам’ять і забуття, підсумки історичної пам’яті, схожі та відмінні елементи у польській, українській та німецькій пам’яті

Учасники семінару:
Проф. Мирослав Маринович, діяч демократичної опозиції в Україні, релігієзнавець, захисник прав людини, публіцист, член-засновник Української Гельсінської Групи. Арештований у 1977 році, засуджений до 7 років табору та 5 років заслання. Співорганізатор української Amnesty International. Проректор Українського Католицького Університету у Львові. Президент Інституту Релігії та Суспільства цього ж Університету. Автор багатьох публікацій, м. ін. Спокутування комунізму (1989), Україна: дорога через пустелю (1993), Українська ідея і Християнство (2003), Ecumenist Analyzes the history and Prospects of Religion in Ukraine (2004).

Проф. Кароль Модзелевський, , історик медієвіст, політичний діяч. До 1964 року член ПОРП. З партії викинено його за написаний, разом з Яцеком Куронем, «Відкритий лист», у якому, з позиції ідейних комуністів, розкритикували політику ПОРП. За поширювання листа засуджений до 3,5 року ув’язнення. Знов арештований та ув’язнений у 1968 році. Активний діяч «Солідарності», у роках 1980-1981 член Управи Регіону Мазовше та прес-секретар Державної комісії порозуміння. Інтернований 13 грудня 1981 року, звільнений у 1984. Сенатор ІІІ РП першого скликання (1989-1991). Професор Варшавського університету, віцепрезидент Польської академії наук, Кавалер Ордену білого орла. Автор багатьох публікацій, м. ін. Варварська Європа (2004).

Волфганг Темплін, опозиціонер часів НДР, співзасновник Ініціативи за Мир та Права Людини. У 70-80-ті роки утримував зв’язки з польською опозицією. Зробив вагомий внесок в інтелектуальну суспільно-політичну дискусію у опозиційних середовищах у НДР. Представляв Ініціативу за Мир та Права Людини при центральному Круглому столі, у роках 1989-1991 був її секретарем.

Після парламентських виборів у березні 1990 року був співпрацівником фракції Союз 90/Зелені у Бундестагу. Був членом Кураторії за Демократично створений союз німецьких держав, а також членом Ради представників-засновників партії Союз 90 (з вересня 1990 року до травня 1991 року). В роках 1994-1996 науковий працівник Музею Стіни, у 1996 член-засновник Товариства досліджень шкідливих наслідків диктатури SED (Німецької соціалістичної партії єдності). З 1997 працює публіцистом.

Модератори:
Войцєх П. Дуда, історик, видавець, співзасновник «Політичного Перегляду» („Przegląd Polityczny”) та його довголітній головний редактор. Порадник Прем’єр-міністра РП, Дональда Туска.

Ізабелла Хруслінська,публіцист, експерт з питань медіа. У роках 2006-2008 експерт Ради Європи у Києві, з 1994 співпрацює з «Політичним Переглядом». Авторка публікацій м. ін. у «Ґазеті виборчій», «Жечпосполитій», «В’єнзі». Співпрацює з київським видавництвом «Дух і Літера». Авторка «Була раз Культура» (2003) та співавторка, з Петром Тимою «Багато облич України» (2005).

Виставка, присвячена 75-тим роковинам Голодомору в Україні.

Відкриття фотовиставки, присвяченої 75. роковинам Голодомору в Україні
11 липня, п’ятниця, год. 17.30

місце: Gdańsk, ul. Długi Targ, Przedproże Dworu Artusa

Голодомор на українських землях – це одна з найбільших трагедій ХХ ст. у Європі та найжахливіших злочинів комунізму. Не наступив він у результаті якогось катаклізму, а був штучно викликаний, як наслідок дій більшовиків, що прагнули будь-якою ціною виконати п'ятирічний план. У результаті колективізації сільського господарства, розкуркулювання селян, а також безжальної реквізиції зерна, протягом 1932 – 1933 рр. в Україні померло понад 3 млн. осіб (деякі історики подають цифри 6-7 млн., а навіть 10-15 млн.). Ці факти довго заперечувалися. Усі згадки на тему Голодомору, аж до розпаду СРСР, кваліфікувалися як злочин і називалися “антирадянською пропагандою”. Засекречені були також результати перепису населення з 1937 р., які показували демографічний аспект Голодомору. Стосувалися також активні знаряддя дезінформації західних журналістів. Багато з тодішніх кореспондентів в СРСР оскаржені тепер у приховуванні фактів.

Сьогодні європейські держави не проходять байдуже мимо цієї величезної трагедії українського народу, що була також трагедією усього світу. Голодомор в Україні визнали геноцидом уряди або парламенти 26 країн, у тому числі Польщі (постанова Сейму від 6 грудня 2006 р.), Аргентини, Австралії, Азербайджану, Канади, Молдавії, Грузії, Бельгії, Естонії, Угорщини, Литви, Латвії, США, Ватикану й України. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України на внесок президента Віктора Ющенка прийняла постанову, якою визнала Голодомор злочином людиновбивства.

Панахида за померлими з голоду.

«Панахида за померлими з голоду» Євгена Станковича на слова Дмитра Павличка
. Концерт присвячений жертвам Голодомору в Україні.

11 липня, п’ятниця, год. 19.00
місце: Центр Святого Яна в Гданську, ul. Świętojańska 50

Музика Євгена Станковича, словаДмитра Павличка.
Переклад: Михайло Кертичак, Олександр Маслей

Вокально-симфонічний твір для солістів, двох мішаних хорів і симфонічного оркестру, написаний 1993 р. для вшанування жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр.

Концерт у виконанні Національної заслуженої академічної капели України “Думка”, Симфонічного оркестру Польської балтійської філармонії ім. Ф. Шопена у Гданську, а також солістів Ніни Матвієнко і Сергія Магери (бас) проходитиме під диригуванням Володимира Сіренка за участю актора Театру "Узбережжя" Ришарда Рончевського. Виконання твору є частиною міжнародного художнього проекту “Україна пам’ятає – світ визнає” на вшанування жертв українського Голодомору, який почався 16-17 квітня 2008 р. концертами в Ізраїлі.

Проект організований українським Міністерством культури і туризму при підтримці Міністерства закордонних справ України триватиме до листопада, охоплюватиме 15 країн усього світу. Згідно з задумом авторів, подія має не тільки відкрити цю трагічну картку української історії, а також приготувати ґрунт під офіційне визнання Голодомору в Україні злочином людиновбивства країнами, які до сих пір стримувалися привселюдно оцінювати цю дискусійну подію.

Організатори події: Міністерство культури і туризму України, Державне підприємство “Державне концертне агентство ”Україна”, Об’єднання українців у Польщі, Посольство України в Республіці Польща. Почесний патронат концерту – маршалок Сейму РП Броніслав Коморовський і голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк.

Євген СТАНКОВИЧ
У роках 1962–1963 студент композиції в Адама Солтиса у Львівській консерваторії, в роках 1965–1970 у Київській музичній консерваторії в Бориса Латошинського та Мирослава Скорика.

У 1977 році отримав Державну премію ім. Т. Шевченка за «Симфонію № 3. Я стверджуюсь». У роки 1990–1992 голова Союзу композиторів України. У 1996 році побував у Швейцарії на стипендії швейцарського уряду. Він – професор Національної Музичної Академії у Києві. Його твори виконували у багатьох країнах Європи, США та Канаді.

Станкович виразно позначив свою присутність в українській музиці вже у перші роки самостійної праці. Він – композитор драматичного характеру, епічного формату. Навіть камерні твори під його рукою отримують не-камерний вимір, як, для прикладу, ІІІ Симфонія камерна для флейти та смичкового оркестру (Міжнародна трибуна композиторів ЮНЕСКО визнала її одною з 10 кращих творів 1985 року). Були часи коли Станкович давався авангардистським тенденціям, писав твори що схилялися до «забави» з чужим стилем («Симфонієта»), псевдо-барокові композиції (Симфонія «Larga») чи «романтичні» (Симфонія № 4 «Лірика»).

З таким же успіхом він творить у кожному жанрові чи формі, також у музиці для драматичного театру чи фільму. Композитор найбільш охоче схиляється до драматургії проблемно-філософського змісту. Звідси, у його творчості, у більшості монументальні форми симфонічні та театральні (м. ін. 12 симфоній). Особливо відмінні: Симфонія № 3 (1976) до поетичного тексту Павла Тичини, для соліста, хору та оркестру, Симфонія «Пасторалей» (1979), опера «Цвіт папороті» (1979), балет «Ольга» (1982), могутнє «Диктум» (1987) в одинадцяти частинах для камерного оркестру та низка творів присвячених трагедії Чорнобиля – «Чорна елегія» (1991), «Поема скорботи» (1993); симфонічна «Панахида» присвячена пам’яті жертв Голодомору 1933 року.